Майстри · Petrikivka

Родина, з якої це йде

Батько збудував Центр. Донька везе розпис далі.

Петриківку передають із рук у руки. Цей сайт стоїть на найкоротшій відстані від самої традиції, яку взагалі можна зайняти: на кухонному столі, за яким навчали.

Народний художник УкраїниАндрій Пікушнар. 1950, Петриківка

2025 Національна премія України імені Тараса Шевченка, декоративно-прикладне мистецтво
2013 Народний художник України
2009 Орден «За заслуги» III ступеня
1981 Заслужений майстер народної творчості України

Народився в Петриківці, навчався у Василя Соколенка — учня Тетяни Пати. 1991 року організував творче об'єднання «Петриківка», де народні майстри стали співвласниками, а з 1998 очолює Центр народного мистецтва «Петриківка».

Його роботи були на ЕКСПО-83 у Монреалі, у Варшаві, Вінніпезі, Саскатуні, Чикаго й Філадельфії. Четверо його вихованців стали заслуженими майстрами, і троє з них стояли поруч із ним на Шевченківській премії 2025 року.

Увесь його шлях і роботи →

Майстриня, яка веде цей сайтОксана ПікушПетриківка → Канада

Народилася й виросла в Петриківці, а розпису навчилася вдома — у батька й матері, Андрія і Марії Пікушів, та в майстра Івана Дмитрюка. У селищі, де, за словами ЮНЕСКО, кожна родина має щонайменше одного майстра, її родина була тією, крізь яку йшла традиція.

Розписує інтер'єри й мурали, навчає дітей і дорослих. На кожне заняття привозить петриківські пензлі ручної роботи й роздає їх сама. Співає ліричним сопрано — скрипка в Україні, класичний вокал у McGill.

ЗаразПетриківський розпис у Folk Camp Canada
2019Шеститижневий курс, St. Vladimir Institute, Торонто
2026Майстер-клас на UAFest, Карлтон-Плейс

Вчитися в неї Її сторінка

Мати — Марія Пікуш, заслужена майстриня народної творчості, директорка Петриківської дитячої художньої школи імені Тетяни Пати з 1995 року й лауреатка тієї самої Шевченківської премії 2025 року.

7 світлин

Обличчя, крізь які йде лінія

Семеро майстрів розпису, чия світлина лежить у відкритому доступі під вільною ліцензією. Кожен кадр зняла людина, яка приїхала до майстра додому чи в майстерню, і підпис лишається просто під обличчям.

Василь Соколенко
Учень Пати й учитель Андрія і Марії Пікушів; знято 2016 року, за два роки до його смерті у 96.
Igor Balashov · CC BY-SA 4.0

Володимир Глущенко
Ще один учень Соколенка, у своїй майстерні.
Igor Balashov · CC BY-SA 4.0

Ганна Самарська
Заслужена майстриня народної творчості України.
Igor Balashov · CC BY-SA 4.0

Тетяна Гарькава
Заслужена майстриня й авторка найповнішого ілюстрованого підручника з розпису.
Igor Balashov · CC BY-SA 4.0

Вікторія Тимошенко
За роботою в майстерні.
Igor Balashov · CC BY-SA 4.0

Валентина Носенко
Майстриня петриківського розпису зі своєю роботою.
Olga Loboda 0806 · CC BY-SA 4.0

Валентина Карпець-Єрмолаєва
Веде гурток «Сонце в долонях»; 2025 року — лауреатка Шевченківської премії поряд з Андрієм і Марією Пікушами.
Ірина Гордієва (piramidaresource.dp.ua) · CC BY-SA 4.0

5 профілів

Передача, покоління за поколінням

Василь Соколенко, сивий, сидить за столом у смугастій сорочці, склавши руки; за ним на візерунчастому килимі висять великі мальовані квіткові панно — Василь Соколенко вдома, 2016 · Igor Balashov, CC BY-SA 4.0 · Вікісховище ↗

Одна людина посередині списку

Тетяна Пата навчила Василя Соколенка. Соколенко навчив Андрія і Марію Пікушів, а з 1958 року, від самого відкриття, викладав у Петриківській дитячій художній школі. Андрій і Марія навчили вдома доньку Оксану. П’ять імен нижче, і лінія від першого до останнього проходить крізь цього чоловіка, який працював до самої смерті у дев’яносто шість.

Його профіль і джерела →

Учителька, з якої постала школа

Тетяна Пата малювала в Петриківці тоді, коли розпис ще жив на стінах хат і на мальовках, які наклеювали й міняли протягом року. Вона перенесла цю практику в клас: з 1936 року викладала у сільській школі декоративного малювання, яку заснував Олександр Статива, і учні, які пройшли через її руки, пронесли традицію крізь решту століття.

Зчіпка з трьох марок Укрпошти: два панно з червоними петриківськими квітами обабіч фотопортрета Тетяни Пати в білій хустці, дати 1884 — 1976 — Укрпошта, 2000 · суспільне надбання

Читати профіль →

Учень Пати, який навчав сімдесят років

Василь Соколенко навчався в Тетяни Пати й пережив усіх інших її учнів, працюючи ще у 2010-х і померши у 96. Від відкриття школи 1958 року викладав у Петриківській дитячій художній школі поряд із Федором Панком.

Василь Соколенко у смугастій сорочці за столом, руки складені, за ним на килимі великі квіткові панно його роботи — Знято вдома, 2016 · Igor Balashov, CC BY-SA 4.0

Читати профіль →

Голова Центру народного мистецтва «Петриківка»

Андрій Пікуш народився в Петриківці й навчився розпису у Василя Соколенка, учня Тетяни Пати. На початку 1970-х працював на фабриці петриківського розпису, а 1991 року організував творче об'єднання «Петриківка», де співвласниками стали самі народні майстри. 1998 року об'єднання та експериментальний цех злилися в Центр народного мистецтва «Петриківка», який він відтоді очолює.

Родина ще не передала світлини, тому цей профіль поки що тримається на самих джерелах.

Читати профіль →

Лауреатка Шевченківської премії · директорка школи імені Пати з 1995 року

Марія Пікуш навчалася у Василя Соколенка й викладала в Петриківській дитячій художній школі. Коли 1995 року школа стала самостійним закладом, вона її очолила. Разом з Андрієм Пікушем вона навчала вдома їхню доньку Оксану.

Родина ще не передала світлини, тому цей профіль поки що тримається на самих джерелах.

Читати профіль →

Майстриня й викладачка · мурали та інтер'єри

Оксана Пікуш народилася й виросла в Петриківці, а розпису навчилася вдома. Її вчителі — батьки, Андрій Пікуш, народний художник України, і Марія Пікуш, заслужена майстриня народної творчості, разом з майстром і викладачем Іваном Дмитрюком. У селищі, де, за словами ЮНЕСКО, кожна родина має щонайменше одного майстра, її родина була тією, крізь яку йшла традиція.

Родина ще не передала світлини, тому цей профіль поки що тримається на самих джерелах.

Читати профіль →

Що насправді переходить

Пензель, кінчик пальця і загострений очерет

Те, що переходить від майстра до майстра, — річ матеріальна, і воно вміщається на столі.

Пензель майстер робить сам — із м’якої звіриної шерсті, прив’язаної до держака. Ягоди ставлять кінчиком пальця. Найтонші волосяні лінії ведуть зрізаним стеблом очерету. Усі на цій сторінці навчилися цих трьох речей, стоячи поряд з тим, хто вже вмів.

Жмут м’якої звіриної шерсті прив’язують лляною ниткою до тонкого дерев’яного держака — Пензель, який майстер робить сам · інтерпретація

Кінчик пальця притискає круглу краплю карміну до небіленого паперу поряд із крапками, уже поставленими дугою — Ягода, поставлена пальцем · інтерпретація

Зрізане стебло очерету, загострене на кінці, лежить на небіленому папері поряд з волосяною лінією, яку щойно провело — Очерет, яким ведуть волосяну лінію · інтерпретація

Як потрапити до переліку

Як у майстра з’являється сторінка тут

Сторінка з’являється тоді, коли майстер або родина, що тримає права, погоджується на це письмово й передає те, що має на ній стояти. Сюди ніхто не потрапляє з результату пошуку.

Роботи показуємо з названим автором і записаними правами на зображення. Там, де факт має в джерелах дві версії, сторінка називає обидві, замість обирати вигіднішу.

Напишіть нам