Платформа, яку ведуть зсередини самої лінії

Твердження про історію, передачу ремесла, дати, звання чи установи простежується до збереженого запису про джерело, і посилання стоїть на сторінці поруч із самим твердженням. Речення, під яке джерела немає, ми ріжемо або переписуємо, доки воно його матиме. Цифри, які ми змоделювали самі, позначені як моделі, а факт, якого нам досі бракує, названий простими словами прямо в тому реченні, якому він потрібен, — щоб кожен читач бачив цю дірку й міг покликатися на неї.

Приклад лежить усередині самого проєкту. Фестивальна команда описала Андрія Пікуша як людину, що створила й возила виставку з 250 робіт, яка об’їхала п’ятдесят країн і привела до внесення в ЮНЕСКО. Тогочасні повідомлення кажуть вужче: виставка в Європарламенті в Брюсселі відкрилася ввечері 29 січня 2013 року, показала понад дев’яносто робіт народних майстрів Дніпропетровщини, і представляла її обласна делегація. Дальші покази в Бельгії та Франції були заплановані. Внесення відбулося в грудні того ж року в Баку.

У його профілі стоїть версія, яку тримають джерела, а ширше твердження лишається поза сайтом обома мовами, доки Центр не покаже каталог або перелік майданчиків. Цей рядок — місце, де різниця записана.

Переліки того, що нібито означає кожна квітка, ходять усюди й рідко несуть джерело. Там, де цей сайт дає значення, він називає, чиє це прочитання. Сама заявка ЮНЕСКО наводить приклади — птахи як світло, злагода й щастя, півень як вогонь і духовне пробудження — і навіть їх ми подаємо як задокументовані прочитання, які тримає громада, разом із контекстом, звідки вони прийшли.

Петриківка українською, Petrykivka латинкою — це написання для пошуку й документів. Імена транслітеруємо з української: Андрій Пікуш — Andrii Pikush, Тетяна Пата — Tetiana Pata, Василь Соколенко — Vasyl Sokolenko. Ремісничі терміни тримають свою українську форму й свої апострофи — пуп’янок, кучерявка, петушиння — і стоять на сторінці українською раніше за будь-яке англійське пояснення.

Зображення розпису йде в публікацію тоді, коли названо майстра, записано правовласника й підшито дозвіл: що він охоплює, де зображення може з’являтися і як довго. Зображення, яке приходить без цього запису, лишається поза сайтом, хай яким гарним воно буде. Те саме стосується фотографій людей, зокрема дітей.

На цьому записі стоїть галерея: 39 зображень, і кожне несе своє посилання на автора кадру, свою ліцензію й лінк на файл, з якого прийшло. Там, де джерело називає майстра, його ім’я веде реєстровий рядок. Там, де джерело руку не називає, підпис так і каже, а ім’я стає на місце того дня, коли майстер або родина визнає роботу своєю й передасть підтвердження.

Фотографії пензлів, фарб, паперу, вапна й рук на цьому сайті створені як інтерпретації для нього ж, і кожен підпис каже про це тими самими словами. Роботи майстра на жодному з цих кадрів немає, і жодного з них ніколи не продаватимуть, не ліцензуватимуть і не видаватимуть за неї. Орнамент, опублікований на цій платформі, — робота названого автора.